Василь Чекман
Василь Чекман, 1983 р.н., мешканець села Сокіл
кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької області. Василь працював
слюсарем в колгоспі, одружився, виховували з дружиною Інною двійко
діточок – Настю 7 та Іванка – 3 рочків. Та за 4-м призовом пішов до війська.
В учебці на Житомирському полігоні здобув військову спеціальність
«заряджаючий» гаубиці (152 мм). 4 вересня 2014 року (рівно рік тому) попав
в зону ведення бойових дій, отримав звання сержанта. Воював під Попасним,
потім Василя перевели з 26-ї в 44-ту бригаду і в Сєверодонецьк Луганської
області. На виконання Мінських домовленостей про відвід важкої артилерії
(2-ї Мінські переговори) в частину, де служив Василь, приїхали
представники ОБСЄ, вишикували техніку в колону і вивели за Артемівськ – в
25-ти кілометрову зону, протягом години була забезпечена можливість
артилерії повернутись назад. Бійці виїжджали на бойові чергування на дві
доби, потім повертались на один день на перепочинок в розташування
бригади і потім знову їхали на «передок». Саме під час такого виїзду на
бойові позиції на передовій Василь отримав важке поранення хребта.
Втратив свідомість, пам’ятає вже як летів в гелікоптері у Харків, звідти його
літаком доправили до Києва в нейрохірургічний відділ клініки нейрохірургії і
неврології ГВМКЦ «ГВКГ» МО України з діагнозом: стан після відривного
крайового перелому тіла С5 хребця зі зміщенням кісткового уламка в
вертербральний канал, перелом поперечного відростку і верхнього
суглобового відростку С6, травматичне пошкодження диску С5-С6. Забій
спинного мозку важкого ступеню. Посттравматичний тромбоз
проксимального відділу правої хребцевої артерії. Порушення рухів в
кінцівках, функцій тазових органів. Тут зробили 2 операції: вставили
металічну конструкцію в хребет: титанові дроти ззаду, а спереду – титанову
сітку.
Василь лежачий, руки не працюють, біля нього три місяці, не
відходячи, перебуває дружина, діти вдома зі свекрухою. 1 вересня доця
Настуня пішла в другий клас, Василь та Інна дуже шкодують, що цього року
не змогли провести свою красуню до школи і скучають за синочком. Та
попереду важка реабілітація і батьки ще не скоро повернуться додому.