Сергій Письменський

img_3361Ніхто не зробив для нашої держави більше і отримав від неї менше ніж

бійці добровольчих батальйонів. Сьогодні ми познайомились з бійцем

«Правого сектору» пораненим Сергієм Письменським, який лікується в

реабілітаційному відділі Львівського військового госпіталю. І, як і всі

добробатівці не має ні компенсації, ні УБД, нічого, і донедавна платив за

перебування в госпіталі як штатський, та дякуючи клопотанням побратимів

тепер оплата скасована.

Сергій народився 19.01.1984 року у м. Червонограді. Після школи не

хотів вчитися далі, хоча був дуже начитаний, ерудований. Працював на

будовах, продавав квіти – орхідеї, фаленопсиси. Відслужив «срочну» службу

в ЗС.

На війну пішов добровольцем. Спочатку попав в учебку «Десна»,

потім під Києвом в «гаражі Курченка» їх навчали інструктори «модні» – як

каже Сергій, вчили медицині, розмінуванню. Хлопець отримав спеціальність

«стрілець». В «Правий сектор» поїхав сам. Спочатку з’їздив пару разів як

волонтер, а потім поїхав вже в АТО. Мама Сергія Оля показала нам довідки,

де засвідчується, що з 3 серпня 2014 року по січень 2015 року Сергій був в с.

Піски, з 21.11 2014 року по 15.02.2015 року брав участь у бойових діях в зоні

АТО в секторі «М» у складі 8-го окремого батальону «Аратта»

Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор».

«Дзвонив раз в два дні, – каже Оля, – коли довго не було дзвінків, я

знала що він на завданні. Тоді й отримав контузію, де і як – не пам’ятає. Коли

їх всіх відізвали з передової, приїхав додому, в страшенно збудженому стані,

ледве його заспокоїли. Він став ходити збирати кошти для фронту при церкві

Йосафата, де править о. Михаїл Низькогуз. Одного дня Сергій виходив з

таксі, раптом його права нога стала «гуляти», він впав, зломав коліно. Коли

везли каталкою його стало трясти – в нього був сильно збуджений стан. Я

лише набагато пізніше зрозуміла, що в нього був посттравматичний синдром.

Після операції лікарі сказали Сергієві зразу ставати на милиці, не сідати в

візочок, але в нього був постійний страх того, що впаде. Дома починав

ходити на ходулях, але здорова нога йому ніби заважає. Ще й на одне око він

погано бачив. Ми думали, що з часом все встане на місце, хлопці приходили

тренували його. Та одного разу він сідав на коляску і сів мимо. В жовтні в

Червоноград привезли ховати Михайла Зайця, побратими зайшли до Сергія

провідати. Про що вони говорили я не знаю, але коли я прийшла додому,

побачила що ліве око в нього вилізло, він кричить, нічого не пам’ятає. На

ранок око залізло, але Сергійко тиждень спав, я його трусила, будила – марно.

А після цього сну тижневого його паралізувало. Два тижні лікували від

мікроінсульту. Повезли на МРТ, там сказали, що це наслідок хімічних

процесів в організмі. І ми пішли по лікарнях… Якраз відкрили новий

медичний центр на вул. Топольній, звідти – в нейрохірургію. Повний огляд,

томографія. Коли робили пункцію в обласній клінічній лікарні, то спустили

рідину і йому стало легше. Підлікували так, що Сергій вже сідав. Нас

попередили, що якщо через місяць він не встане на ноги, то все повернеться,

і в січні все почалося знову – хлопця паралізувало. Ми ще були в

реабілітаційному центрі в Соснівці, де гарні лікарі, але немає потрібного

обладнання. А тут бачимо що є тренажери різні, та головне – це прагнення

реабілітологів зробити все можливе для пораненого. Ми дуже сподіваємось

на допомогу спеціалістів госпіталю. Нам також дуже потрібна постійна

допомога психолога для подолання посттравматичного синдрому».

Реабілітація буде дуже довга і складна, тому ми просимо підтримати

бійця Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» Сергія

Письменського.