Руслан Зварич

Руслан Зварич Миколайович народився 14.09.1972р. у с. Яворівка Калуського

р-ну Івано-Франківської області. До війни був простим робітником, який

працею своїх рук добував хліб насущний, утримував маму після смерті

батька, їздив на сезонні заробітки у Київ. До лав ЗСУ був мобілізований:

отримав повістку і одразу пішов у військкомат. Потрапив в «учебку» у

с. Старичі, був у Яворові, звідти у складі 24-ї Яворівської механізованої

бригади у званні сержанта як старший стрілок був направлений в зону АТО у

м. Лисичанськ. Є інформація що Руслан воював у Северодонецьку. Та це

лише припущення, тому що де і яким чином він отримав поранення в голову

невідомо, а сам Руслан нічого не пам’ятає. В даний час триває слідство. Коли

зв’язок з Русланом перервався, рідні почали розшук і звернулися у

військкомат. Там відповіли, що все в порядку, Зварич перебуває у військовій

базі і ще навіть (!) не виїхав у АТО. А в цей час Руслан вже непритомний

лежав у Дніпропетровському госпіталі імені Мечнікова, куди був

доставлений літаком із Северодонецької лікарні 28.04.15 р. Діагноз: важка

закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку ІІІ ступеню, гостра

субдуральна гематома в правій чоло-скронево- теменній області, лінійний

перелом чольного відростка верхньої челюсті зліва, перелом костей носа, та

ін. Тут Руслану було зроблено оперативне втручання: видалення гострої

субдуральної гематоми в правій чоло-вісочно- теменній області.

Післяопераційний стан важкий: дефект черепа справа 12х12 см, лівобічний

гемопарез, виражені інтелектуально-мнестичні розлади. Після лікуавння у

Мечніковській лікарні, у стані середньої важкості Руслан був направлений у

реабілітаційний відділ Львівського військового госпіталю.

Ще коли був у несвідомому стані, серед марень Руслан вимовив прізвище

Зварич і назву села. Волонтери почали розшук, з’ясували, що дійсно, на

Франківщині є таке село, а в ньому живуть Зваричі. Тоді волонтери

зв’язалися через мережу Фейсбук з дружиною молодшого брата – Миколи.

Вони вислали фото, рідні упізнали Руслана і негайно виїхали до нього у

Дніпропетровськ. У Львові Микола також весь час перебував біля Руслана,

адже той зовсім безпорадний, не говорить, хоча реагує на звернення, не

ходить, обслуговувати себе не може.