Руслан Рудий
Руслан Рудий 28 років старший лейтенант 72-ї Окремої механізованої бригади.
24 липня був на посту біля Червонопартизанська Луганської області.
Почався обстріл зі стрілкової зброї. Бійці стали давати вогонь у відповідь і
міняти дислокацію. Куля попала в бік, в місце не захищене бронежилетом.
Отримав вогнепальне проникаюче сквозне поранення грудної клітки з
зачепленням обох легень, печінки, травму10-11- 12 грудних позвонків із
забоєм спинного мозку, тіло 11-го позвонку зруйновано.
Перша операція була зроблена у м. Гуково, Ростовської області, Росія.
Руслан каже, що сепаратисти не давали їм можливості відходу, навіть
вивезти поранених і загиблих в Україну, лише через територію Росії, щоб
пропіаритись, ніби вони такі добрі, що допомагають пораненим. Справи у
Руслана йшли на час, якби він не погодився то стік би кров’ю і помер. Потім
у лікарні його відвідали представники Червого Хреста, які 25 липня
відправили його та іще 4 бійців літаком у Київ. Після лікування в Києві був
переведений на реабілітацію у Львівський військовий госпіталь.
В госпіталі Руслана доглядала дружина Люда. Разом із маленькою
дочкою Вікусею, якій лише 1 рік і 3 місяці і яка також потребує догляду, вона
мешкає в школі-інтернаті, про що для них домовились волонтери, інтернат
близько від госпіталю. Батьки – пенсіонери, проживають у Хмельницькій
області, помогти мало чим можуть. Військово-лікарняної комісії ще не було,
тому дотацію за поранення Руслан не отримав. Свого житла Руді не мали,
винаймали квартиру у м. Біла Церква, де дислокувалася Окрема механізована
бригада.