Руслан Рудий

Руслан Рудий 28 років старший лейтенант 72-ї Окремої механізованої бригади.

24 липня був на посту біля Червонопартизанська Луганської області.

Почався обстріл зі стрілкової зброї. Бійці стали давати вогонь у відповідь і

міняти дислокацію. Куля попала в бік, в місце не захищене бронежилетом.

Отримав вогнепальне проникаюче сквозне поранення грудної клітки з

зачепленням обох легень, печінки, травму10-11- 12 грудних позвонків із

забоєм спинного мозку, тіло 11-го позвонку зруйновано.

Перша операція була зроблена у м. Гуково, Ростовської області, Росія.

Руслан каже, що сепаратисти не давали їм можливості відходу, навіть

вивезти поранених і загиблих в Україну, лише через територію Росії, щоб

пропіаритись, ніби вони такі добрі, що допомагають пораненим. Справи у

Руслана йшли на час, якби він не погодився то стік би кров’ю і помер. Потім

у лікарні його відвідали представники Червого Хреста, які 25 липня

відправили його та іще 4 бійців літаком у Київ. Після лікування в Києві був

переведений на реабілітацію у Львівський військовий госпіталь.

В госпіталі Руслана доглядала дружина Люда. Разом із маленькою

дочкою Вікусею, якій лише 1 рік і 3 місяці і яка також потребує догляду, вона

мешкає в школі-інтернаті, про що для них домовились волонтери, інтернат

близько від госпіталю. Батьки – пенсіонери, проживають у Хмельницькій

області, помогти мало чим можуть. Військово-лікарняної комісії ще не було,

тому дотацію за поранення Руслан не отримав. Свого житла Руді не мали,

винаймали квартиру у м. Біла Церква, де дислокувалася Окрема механізована

бригада.