Руслан Фрізін

Руслан Фрізін, 1979 р.н., мешанець міста Корсунь-

Шевченківський Черкаської області. Працював таксистом.

До війська пішов добровольцем, у березні 2015 року пішов у військоммат і

попросився. «Чому? Бо совість заїла. Я людина патріотична. Друзі на війні. В

«учебку» попав у Львів – в Старичі. Сапером пішов, бо вибір був не великий:

сапер або артелерист. Ми всі вп’ятьох, як їхали так і пішли в 1-шу бригаду, в

1-й взвод. Пізніше, в жовтні, мене перевели в піхоту, став головним

сержантом взводу. Підписав контракт на пів року, а друзі мої пішли додому,

бо заскучали, а тепер вже шкодують. Поранення отримав 18 липня під

Майорском, 7 км від Горлівки. Ми йшли на розмінування. Я йшов на

прикриття групи, наступив на розтяжку. Два солдата, які були зі мною

отримали легкі поранення, один – контузію. Свідомості я не втратив і не

втрачав весь час. Підірвався, відкинуло мене, я сів в диму, хотів встати,

дивлюсь – нога обірвана, а на другій роздробило осколками кістки. Я став

кричати, щоб мене тягнули на дорогу. Звідти мене і забрали. Відправили на

Бахмут, звідти на гвинтокрилі на Дніпро, а там зробили все що треба з ногою,

а тоді вже сюди, у Львів. Я оптиміст, що сталося, то сталося, ноги немає, зате

совість спокійна».

І справді, в очах у Руслана – спокій і твердість, а наостанок нам дісталась ще

й приємна усмішка.

Діагноз: МВТ. Вибуховий відрив правої нижньої кінцівки на рівні в/3 правої

гомілки. Множинні вогнепальні сліпі осколкові поранення лівого стегна та

лівої гомілки з вогнепальними переломами обох кісток в/3 лівої гомілки.

Ускладнення: гостра масивна крововтрата, травматичний шок ІІ-ІІІ ступеня.