Роман Панченко

254Роман Панченко народився 6 вересня 1994 року у м. Запоріжжі. Закінчив

училище, отримав фах зварювальника і працював на підприємстві «Мотор»,

де виготовляли авіадвигуни. З початком АТО пішов у Збройні Сили України

за контрактом. «Пішов в армію, бо хотів служити, я вважаю, що кожен

мужчина має відслужити в армії» – каже Рома. Батько хлопця теж був

військовим – прапорщиком, зараз на пенсії. Рома хотів служити саме в

десантних військах, сам поїхав в частину, домовився щоб його взяли,

оформився у 25-ту окрему Дніпропетровську повітряно-десантну бригаду.

Мама хлопця Ольга згадує як Ромка розповідав про свій перший стрибок з

парашутом. «Всі говорили, що буде страшно. Чекаю – коли ж буде? Приїхали

на аеродром – не страшно. Сідаємо в літак – не страшно. Всі стрибають – не

страшно. От і я стрибнув – яка краса!!! Я у захваті!!!! А де ж страх? – страху

нема! Страх прийшов на третій стрибок і то – зреагували ноги: стали ватні,

ногам страшно стало!» А рік потому почалась війна.

Поранення Рома отримав під Красним Лиманом під час зачистки блок-

посту супротивника 19 червня 2014 року. Бій за блок-пост тривав майже весь

день, десантники наштовхнулися на засаду та були обстріляні з автоматів та

гранатометів. А коли, здавалося, вже все було закінчено, хлопець вийшов з

машини попити води і в нього поцілив снайпер.

Важкопораненого хлопця доставили у Харківський госпіталь, де йому

був поставлений діагноз: вогнепальне проникаюче сліпе торако-вертебро-

абдомінальне поранення з пошкодженням легені і 10-го грудного хребця,

пошкодження спинного мозку, пошкодження селезінки, нижня параплегія

(ноги не рухаються). Спочатку Рому прооперували в Харкові: легені,

видалили селезінку і хребет – закрили плівкою спинний мозок. Після цього

його перевезли у Львів. У Львівському військовому госпіталі, під час

складної операції, в хребець Романа вмонтували титанові пластини. Після

досить довгого часу в реанімації його перевели в реабілітаційний відділ і він

потрапив в руки чудових реабілітологів: завідувача відділенням Ростислава

Данилкова, Мар’яни Гординської, Олександри Колондяк. Завдяки їхнім

спільним зусиллям хлопець адаптувався до нової дійсності, навчився жити у

особливому стані свого тіла. Павло Козак, який вчив поранених спинальників

користуватися активною інвалідною коляскою відзначив Рому, як

найкращого учня, що дуже вправно користується своїм засобом пересування.

Справжній запорізький козак Роман не втрачає оптимізму, він планує

своє життя по-новому: здав на перший дорослий розряд, обминувши всі

проміжні, з плавання для параолімпійців і поставив завдання – Олімпійські

Ігри! Крім того, 10 липня він буде здавати іспити в Запорізький національний

університет на факультет «ІТ-технології», на заочне відділення.

Підготуватися хлопцеві зголосилися викладачі вишу, які займалися з ним

вдома. Ромчик веде активний спосіб життя – то на колясці в парк гуляти, то

зустрічається з друзями на рибалку з татом їздить. А коли відкривали новий

реабілітаційний центр «Модричі» у м. Трускавці лікарі-реабілітологи

запросили Романа та ще двох бійців – Віктора Легкодуха і Сергія Калитюка

«обжити» корпуса, тобто оцінити зручності проживання для людей з

особливими потребами і, якщо потрібно, запропонувати зміни. А нещодавно

Роман разом з лікарем-реабілітологом Олександрою Колондяк взяв участь у

міжнародній конференції, де виступив з промовою щодо потреб спинальних

хворих.

2 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті

державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність

військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений —

нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.