Олександр Косолапов
Олександр Косолапов, 1964 року народження, робітник, працював зварювальником, водієм.
«Сам я з міста Щастя, з Луганщини, – розповідає Сашко, – всі мої родичі
живуть в Росії, в Ростові. Я на всіх мітингах закликав наших проросійських
активістів не кликати до нас війну. Я воював в Афганістані, втратив там
легеню (показує шрам на грудях), тому я благав їх схаменутися. «Ви не
знаєте що таке війна, а я знаю», – говорив я їм, та вони мене не слухали,
обзивали бандерівцем і фашистом, і врешті вигнали геть з міста. Потім ми з
сином зустрілися з комбатом, який приїхав створювати добровольчий
батальон «Айдар» і разом вступили до його складу.
Поранення я отримав під Щастям 20 липня. 80-та Львівська
аеромобільна бригада була в облозі в Луганському аеропорту, терористи
постійно обстрілювали підрозділ з «Градів», 4 доби не було змоги
евакуювати поранених, тому вони були в критичному стані. Ми пішли в
атаку на аеропорт з боку міста, щоб забрати поранених. Проте наступ був
відбитий супротивником. Я місцевий, тож знав, що існує ще один шлях до
аеропорту – через селище Георгіївку, але треба було б зробити крюк.
Відбулась нарада керівного складу. Кинули клич: хто піде вибити
сепаратистів з Георгіївки і утримувати село? Зголосилося 54 бійця «Айдару».
30-та бригада дала нам танки, чотири БТР-и. Поїхали ми, всю ніч йшли в
об’їзд, куди їхати хлопці не знають, я один місцевий, а їду в останньому
БТР-і, то й проїхали село, верталися… Вибили ми звідтіля сепарів і тримали
село. Та вони продовжували наступ. А все ж поранених з Луганського
аеропорту встигли вивезти.
А вже тоді прилетіла міна і розірвалась у мене на нозі. Хлопці мене
витягли, підняли в посадку (туди, де нарада відбувалась, звідки ми
стартували). Думав, що ногу втрачу, адже вона трималась на клаптику шкіри.
Док Андрюха надав мені першу допомогу. Наклали шину – розібрали ящик
від патронів і прив’язали мені до ноги кришку. А тоді волонтери мене
мікроавтобусом евакуювали.
Гвинтокрилом всіх нас поранених доставили в Харків, пробули ми
там лише одну добу.
22 липня вже був у Львові в реанімації. Лікування Олександра ноги
було важким і довгим та триває досі. Лікар військового госпіталю Віктор
Ловга, який зараз мобілізований на Схід у військово-польовий госпіталь, та
лікар 8-ї лікарні Володимир Савчин збирали по частинкам і зшивали всі
судини на відірваній нозі. Операції відбувались під спинальним наркозом
протягом 5 діб.
3 місяці тривали болі, потім почали рятувати кістку. В Олександра осколком
перерубало кістку ще й на другій нозі – її також довелось рятувати, були
осколки в животі, він переніс 9 операцій.