Олександр Косолапов

Олександр Косолапов, 1964 року народження, робітник, працював зварювальником, водієм.

«Сам я з міста Щастя, з Луганщини, – розповідає Сашко, – всі мої родичі

живуть в Росії, в Ростові. Я на всіх мітингах закликав наших проросійських

активістів не кликати до нас війну. Я воював в Афганістані, втратив там

легеню (показує шрам на грудях), тому я благав їх схаменутися. «Ви не

знаєте що таке війна, а я знаю», – говорив я їм, та вони мене не слухали,

обзивали бандерівцем і фашистом, і врешті вигнали геть з міста. Потім ми з

сином зустрілися з комбатом, який приїхав створювати добровольчий

батальон «Айдар» і разом вступили до його складу.

Поранення я отримав під Щастям 20 липня. 80-та Львівська

аеромобільна бригада була в облозі в Луганському аеропорту, терористи

постійно обстрілювали підрозділ з «Градів», 4 доби не було змоги

евакуювати поранених, тому вони були в критичному стані. Ми пішли в

атаку на аеропорт з боку міста, щоб забрати поранених. Проте наступ був

відбитий супротивником. Я місцевий, тож знав, що існує ще один шлях до

аеропорту – через селище Георгіївку, але треба було б зробити крюк.

Відбулась нарада керівного складу. Кинули клич: хто піде вибити

сепаратистів з Георгіївки і утримувати село? Зголосилося 54 бійця «Айдару».

30-та бригада дала нам танки, чотири БТР-и. Поїхали ми, всю ніч йшли в

об’їзд, куди їхати хлопці не знають, я один місцевий, а їду в останньому

БТР-і, то й проїхали село, верталися… Вибили ми звідтіля сепарів і тримали

село. Та вони продовжували наступ. А все ж поранених з Луганського

аеропорту встигли вивезти.

А вже тоді прилетіла міна і розірвалась у мене на нозі. Хлопці мене

витягли, підняли в посадку (туди, де нарада відбувалась, звідки ми

стартували). Думав, що ногу втрачу, адже вона трималась на клаптику шкіри.

Док Андрюха надав мені першу допомогу. Наклали шину – розібрали ящик

від патронів і прив’язали мені до ноги кришку. А тоді волонтери мене

мікроавтобусом евакуювали.

Гвинтокрилом всіх нас поранених доставили в Харків, пробули ми

там лише одну добу.

22 липня вже був у Львові в реанімації. Лікування Олександра ноги

було важким і довгим та триває досі. Лікар військового госпіталю Віктор

Ловга, який зараз мобілізований на Схід у військово-польовий госпіталь, та

лікар 8-ї лікарні Володимир Савчин збирали по частинкам і зшивали всі

судини на відірваній нозі. Операції відбувались під спинальним наркозом

протягом 5 діб.

3 місяці тривали болі, потім почали рятувати кістку. В Олександра осколком

перерубало кістку ще й на другій нозі – її також довелось рятувати, були

осколки в животі, він переніс 9 операцій.