Олександр Карачун

Олександр Іванович Карачун, 12.04.1970 р.н., мешканець с. Вікторівка

Маньківського р-ну Черкаської області. Олександр працював на полях «на

трьох тракторах», – як сам каже, – вів домашнє господарство. Разом з

дружиною Надією ростив двох діточок – вже й дорослі, свою долю

обирають: дочка Мирослава 24 роки, син Ярослав – 22 роки. Коли Саші стали

приходити повістки, ховатися не став, сам з’явився у військкомат і 28 квітня

2015 року пішов служити. Після 5 місяців в учебці був і розвідником і

снайпером, потім водієм номером обслуги 5 відділення зенітного

артилерійського взводу роти вогневої підтримки. Отримав звання молодшого

сержанта. Востаннє його частина стояла за Миколаєвом, між Донецьком

і Луганськом, потім їх перевезли в Горлівку. «Їм сказали що треба заміну на

передову, бо багато людей там загинуло, – хто піде? Саша і виступив вперед,

він у мене такий, – розповідає дружина Надія. Тоді тих, хто погодився піти,

примусили написати заяву добровольця, так Саша став «айдарівцем».

Привезли їх на першу лінію. В окопах сепаратистів бачили в бінокль. Їсти

нашим солдатам не було що, шукали їду на мусорках, казав, що тішились

коли знайшли 10 яєць. Тижнями не милися бо не було як. Страшне що він

розповідав, як їм не давали патронів щоб відстрілюватись від нападів

сепаратистів. Пізніше вже туди стали їздити волонтери і вже було

харчування».

Олександр отримав поранення 27 листопада 2015 року, біля н.п.

Новгородське, підірвавшись на розтяжці. «Їхали з пункта «А» в пункт «Б» –

ледь піднявши голову говорить Олександр. Внаслідок травми голови він

згадати події не може. «Я побігла у воєнкомат, бо не стало з Сашею зв’язку, –

згадує Надія. Мені сказали, що все добре, він з вами зв’яжеться. Проте ніхто

не подзвонив. Я знову поїхала у воєнкомат і сказала що не вийду поки не

переконаюсь що все з ним добре. А сама вже біду чую, сни погані сняться і

обвалилась стеля в хаті… Воєнком тоді подзвонив, що Саша в Харкові, в

реанімації у важкому стані. Сільрада і люди зібрали гроші щоб я взяла

машину і поїхала. Коли я приїхала, виявила, що Саша в комі. Не знала що

робити, куди кидатися… На 10-й день тільки прийшов до тями».

З місця події у супроводі співслужбовців Олександр був привезений до

Дзержинської міської лікарні, після надання допомоги евакуйований в

Краматорськ, а звідти доставлений гелікоптером у ВМКЦ ПнР в стані коми І-

ІІ. Діагноз: Закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку важкого

ступеню, субарахноїдальний крововилив, стиснення мозку гематомами.

Параорбітальні гематоми обох очей. Закрита травма грудної клітини,

перелом тіла грудини 11, 12 ребер праворуч, закритий перелом поперечних

відростків 1.2 1.3 хребців, 1.4 зліва. Множинні забої м’яких тканин

поперекової ділянки, ніг. У ВМКЦ ПнР пораненому була здійснена кістково-

пластична краніотомія для видалення гематом, виконана трахеостомія. З

28.11 по 11.12 він перебував у Харкові, звідки був переведений у Львів, де

продовжив лікування у нейрохірургічному відділенні.