Іван Козубенко
Козубенко Іван 1969 р. н., у м. Кіровограді, був майстром будівельних робіт, відслужив
срочку, одружився, виховували двох дітей – доню Аліну 17 р. і сина Наїля –
13р. Та широкий кругозір і непосидючий характер не давали спокою Івану і
він вирішив круто змінити життя: закінчив педінститут, історичний
факультет. Потім 17 років викладав у школі крім історії ще й основи права,
медицину, військову підготовку. Потім перейшов на фірму «Креатив», звідки
вирушив на біржу праці. Повістка знайшла його і як законослухняний
громадянин він пішов захищати свою країну. Попав спочатку на полігон в
Яворові, де вивчився на старшину роти, після чого отримав розподіл в
Луганську область в штаб Северодонецька. Попав в роту ДРГ – з боротьби із
диверсійно-розвідувальними групами. Звідти – до Вуглегірська (6 коридорів
по АТО ловили контрабандистів). Потім перевели в інший сектор – в с.
Дмитров Донецької області. «Так як я багато знав і люблю поговорити, то
мене називали «Історик» або «Професор», – розповідає Іван, – за мною бігали
офіцери пропонували посаду начальника складу РАО (ракетно-
артилерійського озброєння). Я навів там порядок, зробив електронну базу,
контроль видачі і повернення зброї. Отримав я поранення 18 листопада
увечері, коли склад вже був зачинений, до мене підійшов боєць, який був
відомий своєю негідною поведінкою (вживанням алкоголю) і каже «Ваня,
ідемо, я тобі щось покажу». Дістає з пакету гранату F1 і відриває чеку. Я її
хапаю, відкидаю – вона розривається, але кисть відірвало зразу. Мене в
машину і завезли в Красноармійськ. Коли прибув тепер у Львів, лікар мене
впізнав – «Е, каже, я ж тебе в Красноармійську приймав!» Та я нічого не
пам’ятаю, такий біль був сильний. І знаєте що, – цей хлопець також отримав
поранення і він зараз також тут в госпіталі.» В Івана відірвана кисть, на
другій руці пришитий палець, на нозі рвана рана, множинні поранення від
осколків. Попри те, що на Івана очікують операції, лікування, протезування,
він не падає духом. «Люди різні, – каже, – а мені попадаються добрі».
