Ігор Дацунов

Нарешті вересневий холод відступив, тому наша зустріч з пораненим Ігорем Дацуновим і його дружиною Світланою відбулася у госпітальному скверику. Швидко темніло, та не хотілося йти в палату, ловили тепло. Ігор і Світлана разом розповідали про те, як він отримав поранення, адже після черепно-мозкової травми пам’ять підводить вояка. Дацунов Ігор 1969 року народження, мешканець пгт. Гвардейский Новомосковського р-ну Дніпропетровської обл., кадровий військовий запасу був вже пенсіонером. Діти виросли, влаштувалися в житті тож він господарював зі Світланою. Ігор закінчив Усурійське Вище військове автомобільне командне училище в 1992 році, коли Радянський Союз перестав існувати. Коли випускників попросили зголоситися хто хоче служити в Україні, то він радо погодився. Так в серпні 1992 року прибув до Києва, а звідти їх розподіляли по округам. Та він привіз «відношення» довідку що має місце служби, то ж його документи переклали в іншу купку і лейтенант поїхав у Гвардійське. Кадрового військового, його мобілізували з першою хвилею і 2 квітня 2014 року пішов на службу в частину замкомом роти 1 батальон. Потім їздили за технікою в Старокстянтинівку (там було багато законсервованої техніки) її ремонтували і відправляли на фронт. «Іловайськ вони, слава Богу, проскочили, – розповідає Світлана, – перед Новим роком 2015-м, виїхали на Донецьк. Взвод технічного забезпечення збирав і ремонтував техніку по всьому Донецьку – ДАП, Бутівка, Водяне, Опитне поки не поранили (15 січня 2015 року)». «Приїхали на заправку в селі Тоненьке це сталося де ми стояли – малюсеньке село, його навіть на карті немає, якраз була перерва в обстрілі. Водій каже – стою лише пару хвилин. Ми від’їхали лише пару метрів і знову накрило з мінометів. Ми з водієм повискакували з машини, сховались він за одним колесом, я за іншим. Який не який захист, більше нічого не пам’ятаю». «З двох боків їх сікло осколками – каже Свєта, – осколком і зрізало частину голови. А потім я знайшла його в 2-й реанімації лікарні імені Мєчнікова після дводенного телефонного мовчання. Через 40 хвилин прилетіла на таксі. Лежить, скрутився як котик згорнувся, голова перемотана, але руку мені потиснув, впізнав. Це вже потім почалося – наслідки черепно-мозкової травми беспамятство, безсоння, крики. З Мечнікова нас послали у Дніпровський військовий госпіталь а там нас виписали додому з дірками в голові. 1,5 місяці Ігор взагалі не спав. Знову госпіталь, його почали капати, потроху почав приходити до себе. До Львова нам допомогла попасти зам.начальника облдержадміністрації Дніпра Тетяна Петрівна Губа.
Тут Ігорю зробили операцію – вставили пластини в голову у відділенні нейрохірургії. Операцію зробили відмінно. Нам тут дуже добре, і ми мріємо пробути якнайдовше. Тому що тут є реабілітація, якої ніде немає, а вдома я сама прилаштувала шведську стінку і сама робила вправи з чоловіком і масаж. Просила – ходи, ходи! Тут у нас є реабілітолог Юля і завдання стати на ноги».
Реабілітація обіцяє бути довгою. Ігор з групою IА, має пенсію громадянську, не військову.
ПБ: 41 49 49 78 33 31 83 40 Дацунов Ігор Павлович 

[gallery_bank type=”images” format=”thumbnail” title=”true” desc=”false” responsive=”true” display=”all” sort_by=”random” animation_effect=”” album_title=”false” album_id=”3″]