Антон Савко
Антон Савко, 1992 року народження, який мешкає в селі Ільниця Іршавського
району Закарпатської області.
До війни Антон працював на різних роботах, був офіціантом.
Хлопець попав в АТО з першою хвилею мобілізації. Спочатку Антон сам
розносив повістки по селу, тому коли прийшла повістка йому самому, – не
роздумуючи пішов, адже, як каже сам: «Інакше як би я дивився в очі своїм
односельцям? А тепер одного з тих, кому я приносив повістки, я зустрів тут,
у госпіталі». Був призваний у воєнкомат кодировщиком, а звідти в АТО –
старшим стрілком у Закарпатську 128-му окрему гірсько-піхотну бригаду.
Поранення отримав на шахті «Полтавська» біля м.Єнакієво.
Під час боїв під Дебальцево розпочався мінометний обстріл,
бійці сховалися в бліндаж. Коли вибухи стихли, Антон першим вийшов
наверх. Тут же його дістала міна. Більше не пам’ятає нічого. Отримав
відкриту черепно-мозкову травму голови, зараз у нього відсутня частина
черепу 8х8 см. Товариші доправили Антона до Артемівської лікарні, а звідти
у Дніпропетровськ в клініку імені Мечнікова гвинтокрилом. Після операції
він не говорив 7 днів, тільки писав. Зараз вже говорить проте
нічого не пам’ятає. У Львові оперувався у нейрохірургії, тепер переведений у
реабілітаційне відділення. Внаслідок поранення у нього парез – паралізована
ліва частина обличчя, не діє ліва рука, хлопець не ходить, так як через
параліч лівої ноги немає опору на кінцівку і у нього порушена координація
рухів. Крім того у нього контузія легені. Антон пробуде на реабілітації довго,
невизначений час, допоки не відновляться функції органів.