Антон Савко

Антон Савко, 1992 року народження, який мешкає в селі Ільниця Іршавського

району Закарпатської області.

До війни Антон працював на різних роботах, був офіціантом.

Хлопець попав в АТО з першою хвилею мобілізації. Спочатку Антон сам

розносив повістки по селу, тому коли прийшла повістка йому самому, – не

роздумуючи пішов, адже, як каже сам: «Інакше як би я дивився в очі своїм

односельцям? А тепер одного з тих, кому я приносив повістки, я зустрів тут,

у госпіталі». Був призваний у воєнкомат кодировщиком, а звідти в АТО –

старшим стрілком у Закарпатську 128-му окрему гірсько-піхотну бригаду.

Поранення отримав на шахті «Полтавська» біля м.Єнакієво.

Під час боїв під Дебальцево розпочався мінометний обстріл,

бійці сховалися в бліндаж. Коли вибухи стихли, Антон першим вийшов

наверх. Тут же його дістала міна. Більше не пам’ятає нічого. Отримав

відкриту черепно-мозкову травму голови, зараз у нього відсутня частина

черепу 8х8 см. Товариші доправили Антона до Артемівської лікарні, а звідти

у Дніпропетровськ в клініку імені Мечнікова гвинтокрилом. Після операції

він не говорив 7 днів, тільки писав. Зараз вже говорить проте

нічого не пам’ятає. У Львові оперувався у нейрохірургії, тепер переведений у

реабілітаційне відділення. Внаслідок поранення у нього парез – паралізована

ліва частина обличчя, не діє ліва рука, хлопець не ходить, так як через

параліч лівої ноги немає опору на кінцівку і у нього порушена координація

рухів. Крім того у нього контузія легені. Антон пробуде на реабілітації довго,

невизначений час, допоки не відновляться функції органів.