Андрій Усач
Усач Андрій Олександрович 1981р. народження , одружений з
Світланою, має двох доньок 8 і 11 років. Був на майдані і після
побаченого там не зміг сидіти в дома, в березні пішов на військомат
і записався добровольцем. Але тоді ще не було добровольчих
батальйонів і йому запропонували підписати контракт. Там він
розпочав службу у 80-ій аеромобільній бригаді м. Львова. Хоча
родом він сусідньої Рівненської області. Згодом був відправлений
на схід, був і в Донецькій і в Луганській області. А рідні навіть не
здогадувались про те, що він не у Львові. Та коли він не подзвонив
один день рідним, то всі зрозуміли, що не все гаразд. Так
сталося,що його поранило градом поблизу аеропорту в м. Луганськ
(це було останнє місце дислокації їхнього артилерійського
дивізіону).
Він отримав важкі поранення, та вивезти звіти поранених не
було змоги, бо вони були у кільці. І лише через 4 доби вдалося
прорватись до них і всіх поранених(30чоловік) на кузові КАМАЗу 8
годин під обстрілами везли по жахливим дорогам. Спочатку
вертольотом їх відправили у Харків, а потім Андрій потрапив до
Львова .
І як висновок лікарі поставили такий діагноз: Поєднана
множинна вибухова травма. Вогнепальні осколкові багато уламкові
переломи обох кісток лівого передпліччя зі зміщенням уламків,
дефект м’яких тканин. Вогнепальне осколкове наскрізне поранення
м’яких тканин підщелепової та підборідної ділянки, вогнепальний
багато уламковий перелом нижньої щелепи та альвеолярного
паростка верхньої щелепи. Вогнепальні сліпі осколкові поранення
обличчя та правої гомілки. Постгеморагічна анемія важкого
ступеня.
До того, як потрапив на схід, як говорить сам Андрій Усач жив звичайним життям.
«Жив звичайним життям, як і всі люди. Працював в магазині. Трошки таксував.
Шукав різну роботу, щоб не лежати на дивані, а забезпечувати свою родину. Щоб
робити приємне щось й бачити радість в очах».
Пішов служити добровольцем, однак потім підписав контракт з діючою армією й почав
служити в 80-тій аеромобільній бригаді.
Після підписання контракту та проходження навчання у підготовчих таборах потрапив
служити спочатку до Чугуєва, далі – Ізюм, а потім по всьому Донбасу.
В його батальйоні багато було резервістів-контрактників з Чернівецької області. В
підготовчих таборах проходили сильний «моральний та дисциплінарний вишкіл», а от
військового вишкілу трохи таки не вистачало. Навчатись довелося вже
у бойових завданнях. Незважаючи на важкі поранення та пережитий біль Андрій Усач
ділиться своїми спогадами:
«Один з приємних спогадів – лазня. Починаєш цінувати все по-новому. Ніколи б не
сказав, що так буду радіти простій солдатській лазні. В мирному житті працював
продавцем в магазині, налаштовував сантехніку, працював водієм. А тут солдатська
лазня мене вразила! Одного разу приїхала машина з гарячою водою, польова лазня.
Вперше за місяць. Й на душові процедури це не було подібне. Але відчуття тіла після
теплої води вперше за місяць я не забуду ніколи. Я дивився на свої ноги й не міг в це
повірити, що я зміг зняти черевики та вимити
ноги. Фізичний страх і біль терпіти легше, аніж
втрачати друзів й бачитиїхні смерті. Смерті молодих хлопців, деяким з яких не
виповнилося навіть 20 років і вони зовсім не бачили життя, а вже загинули за нашу з
Вами країну».
Андрій Усач з 80-ї аеромобільної бригади бажає й дякує натомість всім людям.
«Подякувати всім людям і лікарям й близьким за допомогу.
Хлопцям та дівчатам бажаю не падати духом ніколи. І яка б сильна не була та
російська армія, той хто обороняє свою країну – завжди переможе. Бог на нашій
стороні»
