Андрій Паляниця

Андрій Паляниця народився 28 серпня 1994 року у селі Олексіївка, Каланчацького району

Херсонської області. «У листопаді 2013 року призваний до лав Внутрішніх

військ України (м. Кривий Ріг, ВЧ 3011). З квітня 2014-го брав участь в

антитерористичній операції; 23 липня при звільненні Лисичанська

поранений — відділення потрапило в засідку терористів, вівся бій під

перехресним вогнем. Прикрив товаришів своїм тілом, зазнав чисельних

поранень» – так пише про нього Вікіпедія.

А ось що розповів він сам: “Я отримав поранення під час звільнення

Лисичанська. Ми зайшли в місто і кільце закрилося. Ми йшли на зачистку,

почався обстріл і місцеве населення перелякалося, люди почали вибігати на

вулиці, кричати і бігати під кулями, там був і старенький дід. Я вийшов на

дорогу пустити сигнальну ракету, щоб повернувся БТР і забрав хоча б цього

діда. Тут мене і поранили.

– Хоч діда врятували? – питаю.

– Та я вже нічого не пам’ятаю що було далі, але хлопці казали, що

вивезли його. Санітари мене не хотіли забирати з поля бою, казали: «не має

потреби, бо через 50 хвилин він помре». Але я вижив, то мусіли мене

забирати. Спочатку в Северодонецьк, якраз тоді його звільнили, там мені

надали першу допомогу, а звідти – на Харків. Там зробили першу операцію –

дістали один осколок, а інший сидів так глибоко в голові біля ока, що лікар

сказав, що не буде чіпати його, інакше я помру. Тоді мене відправили до

Львова, де хірурги витягли цей осколок. Поставили мені пластину і

відправили додому. У мене в голові була дірка, яка довго не заживала, з неї

сочилося, та все ж я почав ходити «по реабілітаціях»: був у Херсонському

госпіталі інвалідів війни, у Феофанії, в Медико-соціальному центрі ветеранів

війни у Цибліві-1 під Києвом. Туди до мене приїхав лікар Титанюк Андрій

Юрійович. Він оглянув дірку і наказав приїхати в госпіталь. Тут мене

обстежили і виявили, що в черепній коробці почав збиратися гній. Тож

пластину довелося витягнути, почистити рану”.

Діагноз: вогнепальне осколочне проникаюче поранення лівої лобно-

орбітальної ділянки. Проводилась краніопластика, зберігаються явища

лівобічного геміпарезу та вегетосудинної дісфункції, лівобічна гіпестезія,

хода ускладнена – за типом Верніке-Мана.

Незважаючи на лівобічний парез, Андрійко обслуговує себе сам, у

лікарні він один, мама поїхала додому, адже в нього є ще молодший брат 11-

ти років. Сподіваємося, що він виросте справжнім мужчиною, адже має

такий приклад для наслідування – свого героїчного брата! 14 серпня 2014

року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного

суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі

Андрій Паляниця нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

А на Андрія чекає чергова операція – вживляння в черепну коробку

пластини після лікування запалення, а також довга реабілітація для

подолання паралічу кінцівок. Все це потребує коштів, тому звертаємося по

допомогу до небайдужих!