Юрій Кушнір

Юрій Кушнір – вже другий боєць після Олександра Косолапова, якому у

Львівському військовому госпіталі пришили відірвану міною ногу. А місто

Щастя – батьківщина Сашка, стало місцем початку військового шляху для Юрія.

Народився Юра в 1990 році в с. Сирове Врадіївського р-ну Миколаївської області.

Срочну службу не служив. Працював столяром в

Одесі. На війну пішов в 2015 році добровольцем, – «я сам пішов за повісткою,

– розповідає Юра. Приїжджали до нас в село з воєнкомату, а до мене не

зайшли. Чого це вони мене минули? – здивувався я і пішов виясняти. Але

виявилося, що воєнкомівські вже поїхали і мені сказали, що я маю їхати в

район. Я й поїхав, знайшов їх, за 10 хвилин пройшов медогляд і через день,

17 липня, вже мене забрали. Був в учебці – спочатку завезли нас в Миколаїв,

звідти 500 чоловік на «Десну», там я став командиром БМП. Тоді приїхали

«покупці» зі 128-ї Гірсько-пехотної бригади, забрали нас і повезли в

Луганську область, в містечко Щастя, там формувався наш батальйон, і ми в

резерві стояли до пізньої осені, а зимою нас перевели в Широкий Лан. А

весною погнали в Донецьку область в Пєскі – місце бойового призначення.

Там я і отримав мінно-вибухову травму.

Був обстріл. ДРГ супротивника підійшли на 300 метрів до опорного

пункту стали обстрілювали, ми стали огризатися. Я стояв на горі будівлі

бувшої міської бані і вийшов щоб вистрілити з гранатомета і тут до мене

прилетів снаряд з під ствольного гранатомету. Осколок зайшов ззаді.

Госпіталізували мене в Покровське (бувший Красноармійськ), через день

вертольотом в Дніпропетровськ, де мені поставили АЗФ і зовнішню

фіксацію, первинні шви. Підштопали, нормалізували і 12 квітня я вже був у

Львові. Оперував мене начальник клініки ушкоджень ВМКЦ – підполковник

медичної служби Лось Дмитро Володимирович, все робив сам: і оперував і

перв’язував. Кістки не вистачало, то з таза брали кістку і пересажували.

Потім зажила рана, 3 місяці аппарат стояв, і відправили у відпусту на 45 днів,

тоді мені зняли АЗФ, полежав на витяжці. Після того зробили операцію –

поставили на ногу пластину, 12 тисяч на неї дали волонтери, яких Дмитро

Володимирович знайшов сам. Словом всі «приємності» я отримав. Місяць я

пролежав і поїхав в Трускавець на 21 день. Зараз мені мають поставити протез

на ногу по державній програмі»